С 5 апреля 2010 года вступает в действие новый визовый кодекс, который Европейский Парламент и Совет Евросоюза приняли 13 июля 2009 года (приказ №810/2009/ЕК «О создании нового визового кодекса»).
Новая анкета

Для украинцев изменится визовая анкета, которую должен заполнять каждый заявитель.
Новая шенгенская анкета

Новый бланк приглашения

8 марта

В предверии международного женского дня 8 марта предлагаю вашему вниманию страницы, посвященные этому замечательному празднику. Здесь вы найдете множество оригинальных поздравлений и пожеланий в стихах, открытки и рисунки на тему 8 марта, а также идеи подарков и сценарии праздника. Все для 8 марта.
Повядшая мимоза,поникшие тюльпаны.
Усталые мужчины столпились,как бараны.
Имнут в руках подарки и компают обертки,
И думают:
"Когда же возьмут подарки тетки?
А ведь еще -вот жопа!-
и речь толкать придется,
А может, чмокать в щеку...
Ну вот, сейчас начнется!"

И невдомек беднягам,
Что теткам тоже гадко,
Кому он, на фиг, нужен
Восьмое это марта?
:)

Закордонний виборчий округ: проблеми, проблеми, проблеми...

Автор: Ольга Самборська, Берлін.

Джерело: ©Хата скраю

Кажуть, що істина знаходиться між двома протилежними думками. Неправда!

Між ними лежить проблема. Й.В. Гьоте

Як засвідчує практика проблеми вирішуються. Ю. Верста

Поспішаю використати останній шанс відносної свободи слова в українському інфопросторі згідно попередженням у згортанні такої після виборів. Що буде після 7 лютого 2010 року, знають тільки ті, хто до цього приготувався, перефарбувався і пристосувався. Хто ж звик до свободи і референції до правди – можливо доведеться опускати вітрила і включати внутнішні мотори. Але поки є трохи часу, спробую сказати все, що потрібно і чого заслуговує час.

Час же вимірюється проміжками: до виборів, передвиборча компанія, перший тур, другий тур. Тому – про вибори-2010. І саме в закордонному виборчому окрузі.

Баласт, баласт, баласт...

Про малу кількість використаних бюлетенів і ще меншу використаних бюлетенів за демократичних кандидатів закордоном сказали. Про те, що кандидат в Президенти України В.А. Ющенко вийшом третім у виборчому перегоні – не акцентували. Про тонну макулатурних бюлетенів, які комісії спочатку довго рахували, погашали, пакували, відправляли в Україну, ніхто не зауважив. Помітили тільки, що в Італії не вистачило виборчих бюлетенів. Не згадали і про тисячі "мертвих душ", які так ніколи і не з'явилися на виборчих дільницях за кордоном не відомо з яких причин. Замовчено і факт подвійного "забороненого" громадянства, яке із-за недосконалості українського законодавства дозволяє громадянам України зберігати громадянські стосунки з нею, залишатися на консульському обліку і бути громадянином держави перебування. В результаті створюється баласт "виборців", з якими рахується Україна, але які не рахуються з нею.

Тисячі, тисячі, тисячі...

Результат голосування по закордонному виборчому округу однозначно відрізнявся від такого по Україні. На 113 виборчих дільницях закордонного виборчого округу загальна кількість виборців становила 414 884 осіб. З них проголосувало 32 015 виборців. Це з натяжкою 9 процентів.

Німеччина відповідно налічує 101 928 українців-виборців. З них приблизно 21 000 мала отримати бюлетені в Берліні в ДВК при посольстві України в ФРН. В першому турі проголосувало 745 виборців, що становить 3, 6 процента від загальної кількості виборців. Інша частина виборців не доїхала до виборчої дільниці.

Відстані, відстані, відстані...

розділяють українців з дипломатичними представництвами – територією України в Німеччині. До України – ще далі. Особливий статус закордонного виборчого округу, віддаленість його від України існує більше в головах виконавців закону про вибори, аніж такою є реальність. В час налагоджених телекомунікацій і медійних технологій говорити про географічні відстані є несенітницею. В країнах тисячного перебування українців не було достатньої кількості представників від кандидатів в Президенти, ані спостерігачів за виборами. Комітет виборців України (КВУ) теж не спромігся знайти своїх представників за кордоном. "А де їх шукати і як іх оформляти?", – заявив Віталій Тесленко – заступник Голови Правління КВУ під час телефонної розмови з ним стосовно ситуації з виборами в закордонному виборчому окрузі. А йдеться ж про тисячі виборців. Хто захищає їх права за кордоном?

Списки, списки, списки...

З виборчими списками робили то те, то інше. Спочатки заносили закордонних українців до Державного Реєстру згідно поданих МЗС списків зареєстрованих на консульському обліку. По дорозі розгубили частину громадян. Потім ними ж доповнювали ці списки згідно рішення Конституційного Суду вiд 19.10.2009 N26-рп/2009 про зміну "виборчої адреси". Навіть якщо люди стояли на консульському обліку, "загублені" мусіли проходити процедуру додаткового внесення до списків. Внесені приростали хвостиком до початкових списків і створювали плутанину з підрахунком голосів відносно "тимчасових" і загальної кількості виборців, що проголосували.

Списки виборців в закордонному виборчому окрузі формувалися за принципом "як в Україні", тобто територіально. Якщо в Києві мешканці житлових будинків одного мікрорайону можуть зібратися до однієї виборчої дільниці і знайти себе в списку за номером будинку, то закордоном це виглядає як в кривому дзеркалі. Ну не живуть українці за кордоном одним хутором. Українських "гетто" тут немає. Шукати себе в списках виборцям доводилося наступним чином:

- На якій вулиці проживаєте?

- Закордонна.

- Не має Вас за такою адресою. А де Ви перед тим проживали?

- Прикордонна.

- Звертайтеся до столика за буквою "П".

- Теж не має? Згадуйте ще якусь попередню адресу.

- Бехвихідна.

- Йдіть до букви "Б". Не хочете? Пишіть скаргу про внесення до списку виборців.

- Та я ж стою на консульському обліку і був раніше в списку!

- Якщо не хочете, щоб ми Вас послали до "Чо...", то зверніться до правління комісії.

Так біля комісії скупчувались виборці і формувались черги. Решта виборців довго чекала на вулиці. Поважні українці, які люблять і сумують за Україною, ідеалізують її і готові їхати до дипломатичних представництв сотні кілометрів, залишалися розчаровані хаосом голосування. Але не можна ж до такої міри знущатися над ними!

Хаос, хаос, хаос...

І завинили в цьому не члени виборчих комісій. В комісіях закордонного виборчого округу працювало 1592 особи. Їм би самим кудись поскаржитись на хаос та перевантаження від непомірних вимог підготовки до голосування і плутанини з законом про вибори. Членам ДВК доводилося ламати ребуси:

* як перекласти українізовані адреси закордонних українців – виборців з отриманих від ЦВК списків виборців зворотньо на мову країни перебування,

* підписати (не від руки) конверти зі зарання виписаними запрошеннями на вибори, щоб місцева пошта зуміла їх донести до адресата. Все це мало бути вчасно. Член ДВК закордоном не може скористатися тими привілеями (оплачувана з основного місця роботи відпустка для роботи в комісії), які передбачив закон для них. Відповідно члени виборчої комісії закордоном мають знайти час для роботи в ній поза своєю основною зайнятістю. А довідку про роботу в ДВК як привід для звільнення з роботи можна показати хіба що психіатру закордоном, як зауважила з гумором одна членкиня ДВК.

Не дивно, що більшість виборців запрошень так ніколи і не отримала.

Питання, питання, питання...

Інформаційний хаос від ЦВК дав себе знати вже в перші дні підготовки до першого туру. Багатьох цікавило питання, як же мають голосувати українці, які не стоять на консульському обліку? Редакція інтернет-порталу "Хати сраю" провела для цього спеціальне дослідження, результати якого були надані для інформаційної сторінки виборчої комісії N62. Поступово виборцям ставало зрозуміло, як же вони мають голосувати за кордоном.

Потрібно зауважити, що для закордонного виборця не існує спеціальних інформаційних сервісів щодо роз'яснення виборчого права. Інтернет-сторінка ЦВК – пантеон постанов і норм, який хочеться зразу закрити, аніж далі читати. Залишаєтсья закон про вибори. Маєш його – читай. При цьому пам'ятай, що поправки до закону вносяться і виносяться як відра до смітника. Мій німецький колега зауважив, що це йому нагадало часи націонал-соціалізму, коли Гітлер постійно робив поправки до законів на свій лад, як йому краще підходило для злочинних намірів. Але тоді була диктатура, а у нас ніби йдеться про демократію?

Для членів виборчих комісій закордоном спеціальних тренінгів з підготовки виборів теж не проводилося. А в Україні – так. Для багатьох членів закордонних ДВК робота в комісії виявилась "стрибком у воду без вміння плавати". Хтось став членом комісії заради замалювання власної персони при посольстві України. Хтось робить це з року в рік, відпрацювуючи діаспорські "мишині забіги" з громадьської активності наввипередки одні перед одними навколо дипустанови. Того, кого дійсно обходила проблема організації виборів і хто писав заяву для роботи в комісії з чистих міркувань, напоровся на халепу.

Мешкаючи на німецькій території і перебуваючи на території України під час виборів (дипломатичне представництво), почуваєш дійсно різницю між Європою і Україною. Звикла до поставленої на високий рівень менеджерської роботи по організації подій і процесів в європейських інституціях людина, потрапивши в ауру Центральної Виборчої Комісії і її завсигдатаїв-членів, починає гальмувати від "зупинки часу" на українській території. В кращому випадку вона втратить орієнтацію в бюрократичних висловлюваннях і циркулярах. Так недалеко стати човником бюрократичних технологій, заквашених страхом чи бажанням вислужитись перед посольством. В гіршому випадку людина напише заяву про вихід комісії (що і сталося з автором цих рядків).

Інформація, інформація, інформація...

Відсутність достовірної інформація для виборця і члена виборчої комісії є першою перешкодою для входження у виборчий процес. Інформаційні виборчі ресурси завантажені параграфами і посиланнями на закон. Істина, яка завжди проста як двері, в законодавчому формулюванні набирає форм неприступної фортеці. Виборець вступає у вибори як на плахту, а член комісії – як на шибеницю. Першого і другого чекають підвохи з сумнівним закінченням, якщо не розібратися в законодавчому плетеві. Всіх пов'язує кримінальна відповідальність за порушення закону.

Розібратись в тонкощах виборчого процесу все ж вдалося. Пропрацювавши купу інструкцій і зробивши десятки міжнародних дзвінків до консульстантів ЦВК, картина виборчого процесу вималювалася. А в останній день перед виборами після тривалих запитів шляхом особистих телефонних звертань до Організації з Співробітництва і Безпеки в Європі остання оприлюднила в інтернеті свій Навчальний фільм для членів ДВК... То ж закордон дечого навчився віртуально.

Після опублікування інформційного пакету на інтернет -сторінці виборчої комісії N62, віртуальне місце якій ласкаво надало посольство України в ФРН, врешті решт за виборців пораділо серце. Відбувся форум! Українські виборці могли ставити питання в електронному вигляді, залишати коментарі на інтернет-порталі для українців Німеччини (див. Пам'ятка закордонного виборця-2010). Відбувся прорив в інформаційному просторі Веб 2.0!

Вимоги, вимоги, вимоги...

До українців, які тимчасово знаходяться за кордоном і звертаються до ДВК з бажанням проголосувати, ставиться серія вимог: мати при собі прописки в готелях, копії квитків, навіть якщо приїхали до країни автомобілем, командировочні, довідки з місць навчання тощо. При цьому рівень довіри до тимчасових виборців, навіяний спущеними зверху інструкціями від ЦВК і Міністерства Закордонних Справ, що часто суперечать одна одній, такий як до порушників закону. До члена комісії – приблизно теж. Виконаєш інструкцію ЦВК – порушиш інструкцію МЗС і навпаки. А найгірше, виборець в кожному випадку програє, бо не завжди має змогу інформувати себе про останні зміни в законі, не носить з собою прописки і всякі підтверження, про які не встиг прочитати в інтернеті додатково. Для новоспеченого члена комісії без прав щось вирішувати з правом все спостерігати, праця з вимогами до таких, як ти сам, неабияке зусилля. Найгірше, відмовляти в праві проголосувати з посиланням на різні інструкції. А ще болючіше, коли знаєш, що людина приїхала на дільницю здалека. На фоні наростаючого хаосу з мінімальною можливістю його налагодити рішення про вихід за межі хаосу стає природнім.

Професіоналізм, професіоналізм, професіоналізм.

Хотілося, щоб природньою була висока організація праці в закордонних виборчих комісіях. Хотілося б, щоб членами комісії були професіонали з організації процесів колективної праці, з відповідними компетенціями і бажанням працювати в групі. Високоамбітних особистостей з неадекватним сприйнятям реальності і своєї особистості варто було б утриматись від написання заяв для роботи в ДВК. Особливо це стосуєтся представників різних діаспорських груп, що конкурують між собою і вносять з собою напругу до виборчої комісії. Іноді це набирає екстремальних форм саботажу, ігнорування одних членів комісії іншими, бажання помститися, використовуючи положення в комісії. Гіперактивність членів комісії на просування власної особистості часто переважає і тому заважає просуванню прав виборців і організації роботи ДВК для втілення місії комісії. Як самостійна одиниця, хоч і не юридична, дільнична виборча комісія має формувати імідж України закордоном в кращому його розумінні, а не відтвонювати той, що вже є. Не найкращий.

Дільнична виборча комісія мала би існувати при посольстві України як така, що відмежовується від діаспорських інтриг і виконувати державну місію по організації виборів в за кордоном! Це має бути команда професіоналів, а не делітантів-активістів, що затусувались при дипломатичних установах. І виграють від цього всі, і в першу чергу, МЗС.

Втрати, втрати, втрати...

А поки залишається те, що маємо. Автор цих рядків відпрацювала перший тур виборів як представник кандидата в Президенти України В.А. Ющенко на посаді заступника голови ДВК N62. Після першого виборів президента я вийшла зі складу комісії за власною заявою. На наступний день з інформаційної сторінки виборчої комісії зник і нароблений автором інформаційний пакет виборцям з посиланнями і поясненнями до виборчого процесу. Багатогодинна праця полетіла у віртуальний смітник, звідки витягнулась амбіція і посіла почесне місце на порожньому місці інфопростору ДВК в інтернеті.

Кодифікація поставнови ЦВК від 21 грудня 2009 року N526 "Про утворення дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць закордонного виборчого округу з виборів Президента України 17 січня 2010 року" не відбулася. ПОСТАНОВА 28 січня 2010 року N163 на сторінці виборчої комісії не була опублікована. Тому цитата: "Розглянувши заяви членів дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць про складення їх повноважень..., Центральна виборча комісія постановляє: 1. Припинити достроково повноваження таких членів дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць (у зв'язку з особистою заявою): ДВК N62, ФРН, Самборська Ольга Володимирівна, заступник голови дільничної виборчої комісії..." не була зафіксована. Натомість в постанові ЦВК від 21 грудня 2009 року N526 просто було витерто ім'я заступника голови і вписано інше. Майже як по Попандопалу зі "Свадьбі в Малінковке": "Щас я тебе нарісую"...

Так інформаційний та організаційний хаос познущався з колишнього заступника голови виборчої комісії за вихід з ДВК, за вихід з хаосу. Помстився демонстративним знищенням архіву першого туру. А може його і не було? Та ні, бо хаос точно був. Він-бо і залишився.

Крапки, крапки, крапки...

Перший тур поставив крапку на кандидатському різнобарв'ї політичної флори і залишив лише фауну. Тигриця і Ведмідь чи Лисиця і Ведмідь залишились наодинці. Якщо слідувати українському казковому розвитку подій, то хитрий, хоч і дурить, та на закінчення він же є покараним. Рідко коли "битий небитого везе". Не притаманне це українській традиції, щоб у фінал рідко виходили хитрі. Радше добрі. Але то у казці.

В реальному житті ж "битий не битого везе". Дурять українців, як можуть. Кого за чисту монету, кого за монету купують. А кого просто за помаранчі, а кажуть, що то була революція. Головне, що б голосували, за кого треба і як треба. Криза в країні примушує людей думати неадекватно і погоджуватись на сумнівні заклики. Зрозуміло. Але закордон. Подивімося, як поводяться з українським закордоном і чи взагалі з ним рахуються? А може так і обходяться, тому що не купиш тут особливо нікого (на життя вистачає) і не вмовиш (навчені місцевими демократіями)?

Всі постанови ЦВК по закордонному виборчому округу приймаються в останню чергу. Виборчі комісії в Україні вже працюють давно, як закордонні українці тільки-но дізнаються про склад своїх комісії. А коли вже дізналися, то і змінювати щось часу не має. Єдиною для всіх залишаєтья лиш кримінальна відповідальність за порушення закону.

Квота представників від різних кандидатів закордоном катастрофічно мінімальна. А ті, що є, далекі від професійності в роботі.

У другому турі зміни у складі виборчих комісій торкнулись всієї України, крім закордонного виборчого округу (див. Посади заступника голови комісії під час другого туру не передбачено). "Та що з нього візьмеш", – так віє від постанов ЦВК стосовно закордонного виборчого округу. Недосяжний, тому неконтрольований.

Та невже ж багатотомільйонній громаді українців не знайшлося представників від конкуруючих кандидатів в Президенти, професійних членів комісій? А як же красномовні метафори "нашого цвіту по цілому світу"? То що ж той цвіт зів'яв, що з ним ЦВК не рахується? А може дійсно гумор не розуміється і живеться як за сценарієм "Недоторкані": розумна система – не наша система. Зламати.

А може підтримати і використати на свою користь?

Шановні, недооцінєте закордонний виборчий округ. Не знаєте, який потенціал він в собі несе. Поки закордонні українці змушені ковтати проблеми з України і бути втягнутими в сценарії, які закордоном є повним абсурдом. Як загалом і ціла виборча бутафорія...

Первая ласточка в небе сексуального просвещения

По инициативе министерства по правам человека, выпущена брошюра «Гомофобия в ученических коллективах». Глава данного ведомства Михаэл Коцаб напомнил в этой связи, что данные последних опросов свидетельствуют о дискриминации, с которой столкнулись более половины чешских гомо- и бисексуалов. Руководство по профилактике проявления гомофобии среди школьников предназначено, прежде всего, для учителей старших классов общеобразовательных школ, а также училищ.


Гомофобия – это различные формы негативной реакции на проявления гомосексуальности, а также на связанные с ней общественные явления. Согласно опросу, проведенному два года назад обществом «Человек в беде», среди учащихся старших классов и училищ в отрицательном отношении к представителям нетрадиционной сексуальной ориентации призналось 72 % мальчиков и 24 % девочек. В пубертатном возрасте оскорбления и притеснения могут пагубно отразиться на развитии личности подростка. Почему более активные меры по восполнению пробелов в воспитании детей, включая издание подобной брошюры, не имели места ранее - с времен «бархатной» революции прошло как никак 20 лет?

«Что касается продолжительности подготовки, этот вопрос стоило бы адресовать Президиуму правительства. Правительственный комитет по вопросам сексуальных меньшинств подотчетен непосредственно министру Михаэлу Коцабу, занимающемуся вопросами по защите прав человека и нацменьшинств. Ведомство Коцаба достаточно активно, и его деятельность в последние годы была направлена на продвижение закона о регистрированном партнерстве, а область просвещения, таким образом, осталась в стороне. Возможно, что определенную медлительность можно объяснить и тем, что в чешских школах ранее не особо осознавалась дедовщина как таковая, эти проблемы активно начали решать в последние 4-5 лет»,

- поясняет Ирена Сметачкова, которая является одним из авторов первой в стране брошюры о гомофобии, а также психологом и преподаватель Педагогического факультета Карлова университета.

Авторы книги напоминают, что проявлением гомофобного притеснения в школьной среде являются и анекдоты, унизительные комментарии и картинки о гомосексуальности, бисексуальности, или, к примеру, о транссексуальности. К ним относят и вульгарные жесты, рассылку электронных писем или SMS-сообщений, которые, по мнению их посылающего, являются прикольными, однако загоняют в угол сверстников, отличные сексуальные предпочтения которых продиктованы по большей части самой природой.

«В этой брошюре мы стремимся объяснить этот феномен и показать, каким образом он проявляется в школьном коллективе, научить распознавать отличительные черты явления и то, кто, скорее всего, станет объектом подобных притеснений», - говорит Ирена Сметачкова.

Зарегистрированные партнеры смогут усыновлять детей, предлагает Коцаб.

Гомосексуалисты, живущие в зарегистрированном партнерстве должны иметь право усыновлять детей. В течение нескольких недель, это предложение может представит Михаил Коцаб - Чешский министр по правам человека. В прошлом году он призвал Совет правительства по правам человека, урегулировать этот вопрос, т.к. в нынешний закон о регистрированнм партнерстве вступает в противоречие с Конституцией.
В законе о праве на зарегистрированное партнерство включено положение, запрещающее партнерам усыновить ребенка, что противоречит Конституции Чехии, поскольку согласно результатам анализа, подготовленном экспертами гендерных исследований юридического факультета Карлова университета в Праге, право усыновлять должны иметь все граждане Чешской Республики.

Дискриминация на основе сексуальной ориентации: ПАСЕ проводит обсуждение, но голосование отложено

Парламентская ассамблея Совета Европы (ПАСЕ) провела прения по вопросу о дискриминации на основании сексуальной ориентации и гендерной идентичности утром 27.1.2010, но, по предложению докладчика, проголосовала за отправку текста обратно в соответствующий комитет.
Андреас Гросс (Швейцария, СОЦ), объяснил, что предложенно много поправок (80) и Комитету по вопросам прав человека еще не удалось принять решение по большинству из них. По этой причине он предложил, чтобы Ассамблея провела первоначальное обсуждение 27.1.2010, а голосование по тексту было проведено на следующей пленарной сессии (26-30 апреля).
Запись обсуждения.
Доклад.

Критерии выбора меньшего зла

Первый тур выборов остался в истории, вместе с надеждами на быстрое улучшение ситуации. Впереди опять жесткое противостояние и выбор меньшего зла. Выбор непростой, но далеко не для всех.

В 2004 году политтехнологам удалось разделить страну на две части и установить в украинском обществе систему распознавания «свой–чужой». Как на самолетах военной авиации. В этой системе априори все, что говорит/делает «свой», – это божье откровение и чистая правда, а все, что говорит его оппонент, – то все от лукавого и ложь. Пусть бы даже по очереди читали одинаковый текст.

Убеждать таких представителей общества бесполезно. Они давно определились, и сомнений у них нет.

Но, к счастью, за пять лет появилась довольно значительная группа самостоятельно мыслящих граждан. Количество таких людей непрестанно растет, и, по-видимому, не случайно, коррелирует с количеством Интернет-пользователей в Украине (около восьми миллионов). Это они голосовали за третьего. И именно за их золотые голоса сейчас идет ожесточенная борьба.

В первый раз за независимую историю Украины возникла ситуация, когда не толпа, а думающие граждане могут изменить судьбу страны.

Для ориентации в безграничном массиве информации и выводов нужные критерии. Какие? Ну, например, при выборе собаки главное не то, как она гавкает, а еще и важны “экстерьер”, порода, родословная, служебные характеристики, индивидуальные качества, кто хозяин и рекомендации. При выборе политика критериев намного больше.

Вот некоторые из них:

Внешность и возраст. Тут подход универсальный. Чем младше и красивше, тем лучше. Хотя при современной косметологии создать хорошенькое «напомаженное набриолиненое существо» даже из макаки совсем не проблема. Значительно важнее – чей портрет будет висеть в учебных заведениях.

Если школьник спросит учителя, показывая на портрет: «А что то за дядя?» – то ответ может быть такая: “Учился плохо, потому дважды сидел”. А если будет “тетя”, то – “Училась отлично, потому дважды не сидела”.

В обоих случаях имеем прекрасный воспитательный момент, но все же позитивный пример был бы намного лучше...

Государственный язык. В сильном государстве может быть только один государственный язык. Это закон развития. Он одинаков для всех – и для США, и для Германии, и для Франции, и для Украины... Региональные языки допускаются в виде исключения. И точка.

Если в какой-то стране язык был деформирован в результате притеснений при оккупации, то при возрождении независимости язык возрождается в первую очередь. Так было в Норвегии с ее пятимиллионным населением, Чехии да и в других государствах.

В Украине государственный язык есть и может быть только украинским. Любой сильный глава государства и сам в совершенстве выучит язык, и всячески будет поддерживать его. Если же кандидат в президенты говорит иначе, то он или слабый, или тупо врет, проявляя ситуативный популизм.

Дебаты. Одна из основных функций главы государства – презентация и защита интересов собственной страны на внешней арене. Этот сегмент ответственности Президента охватывает участие в саммитах, международных форумах, двусторонних переговорах на уровне делегаций и лично, официальные и неофициальные встречи «без галстуков» с сильными мира сего. А там все акулы – палец в рот не клади, случайных нет, потому что их съедают до того. Кстати, Ющенко не был успешным именно из-за нехватки таких качеств. Находить общий язык придется и с Обамой, и с Путиным, и с европейскими лидерами. Понятно, если они пожелают разговаривать с нашим новым Президентом. А могут и международную изоляцию устроить. Тогда интересы непутевых малороссов охотно представит кремлевский тандем. В своей интерпретации.

Дебаты между кандидатами в развитых странах дают избирателям ответ на вопрос, кто из двух будет их лучшим представителем в мире... Или более глупым. Это как выпускной экзамен, квинтэссенция выборов. Это фильтр. К дебатам там готовятся за год. И грязи выливается немерено. Вспомните платье Моники.

А напряжение и ответственность таковы, что во время дебатов у кандидатов пот стекает по шее за воротник. Проиграть дебаты еще допустимо, но неучастие в дебатах – это немедленная политическая смерть! Это бесславное самоснятие с избирательной гонки.

А что у нас? Один из кандидатов вообще отказывается от дебатов?! Даже на полностью лояльных и комфортных для себя каналах. Например, на телеканале «Интер», который транслирует о Викторе Януковиче только позитивные материалы, или ТРК «Украина».

Вопрос – как и каким образом этот деятель будет отстаивать национальные интересы?

Фальсификации. После первого тура фальсификации не фиксировали, потому что не было необходимости. Но проявились тревожные и подозрительные тенденции. Скандал с грузинскими наблюдателями и суматоха вокруг голосования на дому и процедуры внесения избирателей в списки в день выборов свидетельствует лишь об одном. Готовятся системные фальсификации. Потому и кричат о страшном количестве грузинских наблюдателей.

Простая арифметика – ну что такое три тысячи наблюдателей на десять миллионов избирателей региона? Ничто. Всего лишь один к трехстам. Ясно, что на волеизъявление они никак не повлияют. А вот системные нарушения могут и обнаружить! Отсюда вся истерия и недопуск.

То же касается голосования на дому. Тут наоборот прибедняются – какие-то жалкие три процента... В том-то и дело, что понемножку, кругом-бегом по три процента – можно и десяток наскрести.

Легальный Президент может быть избран только честным путем.

Свобода слова. Оба кандидата достаточно быстро и эффективно будут пытаться перевести все что разговаривает, показывает и печатает, в марионеточный режим. Единственная надежда – вроде бы проевропейски настроенная Тимошенко немножко будет остерегаться Запада и оставит что-то безопасное для себя и малотиражное. Вроде «Эхо Москвы» в России.

Мелкий и средний бизнес. Обоим представителям олигархических кланов малый бизнес – как кость в горле. С одной стороны им не нужные независимые и самодостаточные граждане, а из второго – как-то нужно накормить тринадцать миллионов пенсионеров. Потому будут притеснять налогами. Небольшая разница будет лишь в подходах. Думаю, что при Тимошенко это будет выглядеть более цивилизовано.

Экономика. Страна в настоящее время переправляется через болото экономического кризиса.

На переправе коней не меняют. Через два месяца заканчивается тяжелый зимний период. Начинаются плановые ремонтные работы в энергетике, на транспорте, дорогах и в ЖКХ. Подготовка к Евро-2012. Изменение верхушки власти приведет к чехарде во всем командном составе государственных компаний, которая остановит нас еще на один год. Потому власть до 2012 года менять нежелательно.

***

В целом критериев намного больше. Но и выше приведенных вполне достаточно, чтобы определиться какая из двух бед является меньшей для Украины и 7 февраля результативно проголосовать.

Виктор Малей, частный предприниматель

Гул из-под земли

Митрополит Кирилл назвал землетрясение на Гаити божьей карой.

Не размеры социальной катастрофы так назвал он, а - вот само сейсмологическое воздействие… Стало быть, озирая карту мира, Всевышний набрел глазом на Гаити, огорчился, присмотрелся, огорчился еще сильнее – и, решив как-то выразить свое отношение к этому политическому беспределу, сдвинул под Гаити пару-тройку тектонических плит.

Получив на выходе двести тысяч трупов, Господь счел вопрос исчерпанным, и тут в дело вступил патриарх Кирилл из Русской Православной Церкви (медиума ближе у Господа не нашлось). И Кирилл все для непонятливых растолковал.

Надо заметить, что вышеозначенный патриарх, носящий на запястье тикающую цацку из белого золота за тридцать тысяч евро, уже давно взял на себя функцию божьего медиума и хорошо освоил этот нравоучительный репертуар.

Надо заметить также, что обличенный Кириллом, погрязший в стяжательстве западный мир вторую неделю собирает миллиарды долларов для помощи несчастному Гаити. В отличие от России, которая все, что могла, отдала Уго Чавесу и острову Науру за признание оттяпанной у грузин Абхазии и свободных денег в настоящий момент не имеет.

Надо заметить также, что в плане социальной справедливости и гражданского самосознания Россия продолжает уверенное движение в сторону того самого Гаити, и пока РПЦ кадила администрации, у нас тут завелись и тонтон-макуты, и национальный лидер, все больше напоминающий папу Дока Дювалье.

Короче. Если предположить, что Господь наблюдает сейчас за политической картой мира, выбирая место для очередного сеанса назидания, то я бы порекомендовал патриарху реже бывать на родине - и чаще прислушиваться к звукам из-под земли…

Виктор Шендерович, радио "Свобода"

ЧТО ПОЛЕЗНЕЕ: НАКАЗАНИЕ ЯНУКОВИЧЕМ ИЛИ ПРИВИВКА ЮЛИЕЙ ВЛАДИМИРОВНОЙ?

Она – перпетум мобиле, неугомонный энерджайзер, трудоголик и непревзойденный оратор, гейзер фантастических идей, генератор политических взаимозачетов и уже один из символов Украины.
Он – неуклюжий король в страусовых туфлях, которого непрерывно и неубедительно играет свита и лексический запас которого сформирован книжкой «Моя первая тысяча слов». Наблюдать, как он формулирует свои мнения, сложно и больно, и хочется бежать мыть в это время посуду. Когда же он их в конце концов выдавливает, вспоминаешь латиноамериканскую поговорку: «Пока молчал – казался умным». И, похоже, нам жить с таким Президентом.
Она – political animal в самом изысканном смысле этого англосакского термина. Квинтэссенция политической бестии в лучшем понимании. Мы обречены, а Тимошенко, и в этом клеймо Украины – или ее талант, или погибель.
Он, на ее экстравертном фоне, – нескладный инфант, лидер-фантом, полное недоразумение, которое может выдать на-гора и держать там лишь неприкаянность и паралич трети натофобского украинского электората, который потерялся во времени и пространстве.
Однако диаметральность и разнополюсность этих политических типов не значит, что первая просто обязана стать Президентом, а второй не проходит тест на президентское IQ. Скорее наоборот – как это не парадоксально, победа Януковича более полезна и для Украины, и более выгодна для Тимошенко. Переболеть Януковичем полезнее, чем привиться Тимошенко.
Украина, благодаря хуторянской зацикленности и политическому инфантилизму Ющенко, упустила пятилетку, проведя ее в политических дрязгах и поисках древностей. Потому приходится признать: мы заслужили на некоторое время наказания банальностью Януковича, пропагандой Герман, макроэкономическими лекциями Лукьянова и нотациями Шуфрича. И Азаров уже даже не будет пытаться говорить на литературном языке.

ВСЯ ПРАВДА О ВЛАДИМИРЕ ЛИТВИНЕ

Вся правда о Сергее Тигипко

Вся правда об Арсении Яценюке

Вся правда об Инне Богословской